В початку грудня тяга до мандрів уже не дозволяла всидіти на місці. Видзвонив друга, і в неділю зраненька ми вирушили вздовж правого берега Дніпра в сторону Ржищева. Першою точкою була Дівич-гора в Українці. Запаркувавши машину біля "рибної" будки ми стежкою піднялись на гірку. Гарне місце з чудовими краєвидами.
Вид на Трипільску ТЕС:
Подихавши вітром та помилувавшись хмарками ми рушили далі. Була думка заїхати в музей Трипільської культури, але я її подумав яж її і похєрив. Як виявилось недаремно - затримка привела б до втрати світла.
Далі ми зупинились у Витачеві. Тільки припаркувались, як через хмарки почало проглядати Сонечко! Сніг заіскрився і заграв відтінками блакиного неба. А ми від каплички пішли стежкою, що спускається до Дніпра:
Зараз вигляне Сонце:
Нарешті ми спустились до лавочки, на якій так приємно милуватись літнім Дніпром. Захотілось приїхати сюди влітку і випалити люльку.
Далі ми піднялись на гору і обійшли пагорб трошки іншим боком. Я сфотографував капличку:
Небо поступово затягувало хмарами і сніг набував якихось неймовірних і в той же час м'яких відтінків:
Буквально за кілька секунд повалив сніг. Ми ще кілька хвилин подихали морозяним повітрям, з'їли передбачливо прихоплені другом канапки та й рушили на Київ.
Немає коментарів:
Дописати коментар