Поїздка на Дністер в липні 2016 року.

Ще досить давно я планував дослідити частину течії Дністра від Заліщиків до Новодністровська. По факту получилось дещо інакше, але все одно я вважаю експедицію вдалою. Ми змогли намилуватись краєвидами, накупатись в Дністрі, погуляти по Хотину і Кам'янцю Подільському. Я нарешті випробував свій самий довгофокусний об'єктив - Hugo Meyer Telemegor 400/5.5

В перший день ми вирішили оглянути Дністер в околицях села Раковець Городенківського району Івано-Франківської області. Зупинка наша була там коротка, оскільки ми боялись пізно приїхати на місце ночівлі, а попереду ще було відвідання скансену в Чернівцях. 

Дністер у Раковці

У скансені я полінувався діставати фотоапарат, тому наступні світлини робив уже по суті наступного дня в Цвіклівцях Перших.

Зранку другого дня, виїхавши з полянки, де ночували, через перешийок на гору я пробігся з фотоапаратом і зробив кілька кадрів:

Далі ми поїхали лівим берегом Дністар вверх по течії досліджувати береги з боку Тернопільскої області. Самою дальньою точкою було село Горошова Борщівського району. Там ми знайшли три виходи до Дністра. Сказати, що отримали якісь надзвичайні враження то ні. Зате гарно пройшлись по полю і жіноча частина екіпажу скупалась. 

Потім ми почали шукати водоспад поблизу села Дзвенигород того ж Борщівського району. Часу було обмаль, усі хотіли їсти і відпочити, тому того водоспаду ми не знайшли, але відвідали місце сили, де нам відкрився чудовий краєвид:

Намилувавшись ми рушили у бік села Вороновиця Кельменецького Чернівецької області, де мали прожити дві доби.

Третій день одноголосно вирішили оголосити матрасним і присвятити купанню, пиву, віньяку і люльці. Так і зробили:

Результатом були сонячні опіки, перегрів але загалом гарний настрій і бажання мандрувати далі.

Четвертий день теж став матрасним, але на цей раз наметовим. Ми переїхали правим берегом Дністра нижче по течії від Вороновиці до села Грушівці Кельменецького району Чернівецької області. Це було місце навпроти гирла річки Тарнава. Наш берег був низький, а протилежний - вертикальна скеля. Виглядало це вельми фундаментально.

Знимка по дорозі до місця стоянки:

На стоянці я розчохлив свій довгофокусник, щоб побавитись зйомкою лелек та пропливаючих по ріці плавзасобів:

Що я думаю про Hugo Meyer Telemegor 400/5.5 - про це ідеться в окремій публікації,  а тут я навів кілька прикладів. Пиво, купання - ці благородні справи супроводжували нас всю мандрівку і даний день не став винятком. Була ще задача пофотографувати Христинку у вишиванці, чим ми і зайнялись ближче вечора, коли сонце почало сідати.

Інші учасники процесу відпочинку:

Так і минув вечір з багаттям на березі Дністра і вечірніми купаннями, віньяком і люлькою.

П'ятий день був присвячений твердиням. Почали ми з Хотина:

Цей ракурс мені традиційно не вдається ))). Насправді треба знимкувати ввечері, коли сонце підсвічує цю сторону.

Приємний момент для фотографів: прибрали електричні стовпи з кабелями, тепер на фортецю відкривається вид без тих огидних деталей. Мушу відмітити різкий контраст порівняно з минулорічними відвідинами в колориті: в кінці липня цього року трави навколо фортеці цілком вигоріли. Минулоріч зелень та аромати просто запаморочували голову.

Полишивши Хотин ми поїхали  в Кам'янець-Подільський, де мали заброньований готель на дві ночі. Я люблю це місто, люблю гуляти старою частиною, намагаючись знайти якусь нову стежку чи ракурс архітектурної пам'ятки. Цього разу вдалось подивитись на фортецю з валів та з протилежного боку яру.

Ну якось так:

Також зазнимкував Хрестовоздвиженську церкву "на Карвасарах":

Шостий день став днем "великої їзди". Почали ми з відвідання Бакоти, де оглянути печерний монастир, попили водиці з джерел та покупались:

Далі ми переїхали на місце впадіння річки Ушиці в Дністер в селі Стара Ушиця. Нажаль ми заїжджали з того боку, де берег низький і тому побачити щось особливе нам не вдалось:

Потім були ще дві точки на Дністрі, і завершили день ми річкою Смотрич і місцем навроти нашої стоянки першого дня:

Переночувавши в Кам'янці, ми зо дві годинки потинялись по ньому і рушили на місце звідки починали - в Цвіклівці, де планували провести матрасний день перед дорогою додому. З обіду почав накрапати дрібний дощик, котрий разом з пивом і шашликом сприяв дрімоті на свіжому повітрі. Тому на пленер ми вибрались уже по шостій. Здавалось би самий фотографічний час, але сильна хмарність робила все навкруги сірим і бляклим.

Зранку останнього дня ми всі разом заїхали на це саме місце, щоб дівчата теж могли глянути (попереднього вечора вони "стерегли" намети).

Попрощавшись з Дністром ми рушили додому. Але на нашому шляху була ще одна цікавинка - Червоногородське Урочище. Місце знамените живописними руїнами замку-палацу та рукотворним але від цього не менш гарним Джуринським водоспадом.

Вид на урочище:

Руїни костелу:

Знову замок:

Джуринський водоспад:

Накупавшись, нагулявшись ми рушили в путь і щасливо прибули без пригод до Львова. Сподіваюсь, це не остання моя мандрівка на Поділля - стільки всього ще хочеться там відвідати та зазнимкувати.